Олександр Койре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Койре
Alexandre Koyré
Народження29 серпня 1892(1892-08-29)
Таганрог, Російська імперія
Смерть28 квітня 1964(1964-04-28) (71 рік)
Париж, Франція
ПохованняПер-Лашез[2]
Громадянство (підданство) Франція
 Російська імперія
Знання мов
  • французька[3], російська, англійська і латина
    • Ім'я при народженніОлександр Вольфович Койра[1]
    Діяльність
  • історик науки, викладач університету, перекладач
    • ВикладавПринстонський університет, Каїрський університет, Практична школа вищих досліджень[4] і Нова школа
    ЧленАмериканська академія мистецтв і наук і Міжнародна академія історії науки
    Науковий ступіньдоктор мистецтва[5] (1929)
    Основні інтересиісторія науки, історія філософії
    Alma materКолеж де Франс, Паризький літературний факультетd (1927)[4] і Геттінгенський університет
    Нагороди
    CMNS: Олександр Койре у Вікісховищі

    Олександр Койре (спочатку — Олександр Вольфович Койра, фр. Alexandre Koyré; 29 серпня 1892, Таганрог, Російська імперія — 28 квітня 1964, Париж, Франція) — французький філософ єврейського походження, історик науки і філософії.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Олександр Вольфович Койре (Койра) народився в 1892 році в Таганрозі в єврейській купецькій сім'ї з Одеси[6]. У 1884 році його батько, Вольф Меєрович (Володимир Маркович) Койра (1855—1908), перебрався з Одеси до Ростова-на-Дону, де відкрив власну справу[7]. Вже на початку 1900-х років Вольф Койре очолив Російське товариство колоніальної торгівлі в Ростові, яке займалося імпортом чайної, бакалійної продукції, з філіями в Одесі, Нижньому Новгороді, Санкт-Петербурзі та інших містах. У Таганрозі мати філософа Катерина Давидовна Левіна (1860—1940, також родом з Одеси) гостювала у сестри і незабаром після пологів вона разом з новонародженим сином повернулася в Ростов.

    В сім'ї Койре було четверо дітей — сини Михайло (англ. Michel Koyre, 1887—1962) і Георгій (англ. Georges Koyre, 1899—1944), дочка Джульєтта (англ. Juliette Koyre, в шлюбі Булатович; 1906—1990).

    Середню освіту Олександр Койре здобув у гімназіях Тифлісу і Ростова-на-Дону. В листопаді 1907 року був заарештований в Ростові в приміщенні друкарні за підозрою в участі в діяльності місцевого відділення партії соціалістів-революціонерів; звільнений під заставу через три тижні. Проходив по частині 1 статті 126 Кримінального кодексу і перебував під зовнішнім наглядом поліції. По цій же справі разом з Койре проходив майбутній соціолог Георгій Ґурвіч, а також майбутній поет Оскар Лещинський. 23 квітня 1908 року він був повторно заарештований і висланий за межі Київського Градоначальства. Разом з матір'ю, Катериною Левіною, оселився у родичів в Одесі[8]. 8 травня 1909 року справу Койре було розглянуто виїзною сесією Одеського військового суду в Новочеркаську, з винесенням виправдувального ув'язнення «за недоведеності обвинувачення». У всіх судових документах 1908 року майбутній філософ фігурує під ім'ям «Олександр Вольфович Койра», на прізвище Койра заведена особиста картка в каталозі Департаменту поліції, в запиті з канцелярії Херсонського Губернатора про політичну благонадійність студента Паризького університету Олександра Вольфовича Койра (1913) також фігурує такий запис прізвища.

    У 1909 році переїхав до Геттінгена, де протягом трьох років, зокрема, слухав курс з філософії засновника феноменології Едмунда Гуссерля і лекції Давила Гільберта з математики. Для завершення освіти переїхав до Парижа, де його застав початок першої світової війни. Волонтером вступив до рядів Іноземного легіону, потім перейшов до російського полку і до осені 1917 року воював на південно-західному фронті Російської імперії.

    Після закінчення війни повернувся до Парижу, де у нього вже склалися міцні зв'язки в академічному середовищі. З 1924 року Койре читає курс лекцій у Практичній школі вищих досліджень, спочатку доцентом, а пізніше «директора досліджень». Докторська дисертація присвячена дослідженню творчості німецького філософа-містика Беме (1929). Активно бере участь у міжнародному науковому житті, багато публікується, часто виступає в Парижі і поза ним як з окремими лекціями, так і з цілими курсами. Зокрема, з 1934 по 1940 рік кілька разів відвідує Каїрський університет запрошеним професором.

    Початок Другої світової війни застав Койре в Каїрі. У 1940 році ненадовго повертається до Парижа, після чого з дружиною майже відразу виїжджає в Каїр, де під час візиту де Голля, який очолював рух Опору, отримує важливу дипломатичну місію, для виконання якої їде в США. Місія була виконана успішно, і в 1942 році в Лондоні Койре знову зустрічається з де Голлем. Разом з тим, за час перебування в США активно включився у наукове життя Америки, працюючи у Вільній школі вищих досліджень, організованій емігрантами з Франції і Бельгії, а також в американській Новій школі соціальних досліджень. Крім того, постійно виступає з численними доповідями з історії філософії та науки у різних навчальних закладах країни.

    Після закінчення Другої світової війни продовжив роботу в паризькій Практичній школі вищих досліджень, а потім очолив французький Центр досліджень з історії науки і техніки. У 1956 році одночасно отримав призначення в Інституті вищих досліджень у Принстоні й з того часу почергово проводив по шість місяців у Парижі та в Принстоні, де був звільнений від виконання будь-яких адміністративних функцій. У тому ж 1956 році займає посаду неодмінного секретаря Міжнародної академії історії науки. У 1961 році через хворобу залишив цей пост, а в 1962 році припинив поїздки до Принстона.

    Помер в 1964 році. В пам'ять про Койре його ім'ям названа медаль «За видатні наукові роботи з історії науки», яка щорічно вручається Міжнародною академією історії науки[9].

    Основні праці

    [ред. | ред. код]

    Перші серйозні роботи присвячені історії філософської та релігійної думки. Перше його самостійне дослідження було присвячено ідеї Бога у св. Ансельма, але опубліковано воно було лише в 1923 році, через рік після публікації його дипломної роботи про ідеї Бога у Рене Декарта. В цьому тексті Койре намагається показати залежність французького філософа від середньовічної схоластики, і тим самим зруйнувати традиційний спосіб Декарта. У 1920-ті роки Койре продовжує займатися історією філософської думки, вивчає витоки німецької метафізики, пише серію робіт, присвячених російським філософам Івану Киреєвському, Олександру Герцену, Петру Чаадаеву, а також історії поширення ідей Георга Гегеля в Росії.

    На початку 1930-х років коло інтересів Койре переміщається в галузь дослідження історії науки. Особливу увагу він приділяє дослідженню історії розвитку наукових і філософських концепцій Нового часу, взаємозв'язку науки і філософії, зокрема, його перу належать численні статті з історії теоретичної механіки і космології.

    Широку популярність отримала книга Койре «Від замкнутого світу до нескінченної всесвіту» («From the closed world to the infinite universe»), яка вийшла у 1957 році в США, присвячена історії розвитку космології в XVI—XVII століттях, а також примітна велика монографія «Революція в астрономії: Коперник, Кеплер, Бореллі» («La Revolution astronomique: Copernic, Kepler, Borelli»), що вийшла у Франції в 1961 році.

    Родина

    [ред. | ред. код]
    • Дружина — Дора Наумівна Койре (уроджена Рейберман, 1889—?)[10].
    • Сестра — Жюльєт Койре, була одружена з Ростиславом Федоровичем Булатовичем (1906, Одеса — 1945, Париж), членом-засновником і секретарем масонської ложі «Гамаюн», секретарем лож «Друзі любомудра», «Лотос», «Північне сяйво»[11]. Її другий чоловік Максиміліан Зунделевич (Maximilien Sundeliowitz, 1903—1943) був депортований з Парижа і загинув в концтаборі[12].
    • Дядько — Юдко Меєрович (Юлій Маркович) Койре (1872—1900), присяжний повірений в Одесі, випускник юридичного факультету Новоросійського університету.[13]
    • Тітка Марія Марківна Рейберман (уроджена Койре), що була одружена з фінансистом, зайнятим у зерноторгівлі купцем, членом Одеського біржового комітету Нахманом Гершевичем (Наумом Григоровичем) Рейберманом (?-1923); з їх донькою Дорою (своєю двоюрідною сестрою) був одружений Олександр Койре, з їх донькою Фредерикою — його старший брат Мішель Койре[14].

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Публікації

    [ред. | ред. код]
    • Койре А. Рецензія: H. Bergson, Le Temps et la duree, 2e ed., Paris, 1922 // Версти. 1926. № 1. С. 234-37.
    • Койре А. Трагедія розуму (філософія Е. Мейерсона) // Ланка. 11.07.1926. № 180. C. 2-4, 11-12.
    • Койре А. Рецензія: É. Meyerson La déduction rélativiste. P., 1925 // Версти. 1927. № 2. C. 269-74.
    • Койре А. Нариси історії філософської думки: Про вплив філософських концепцій на розвиток наукових теорій / пер. з фр. Я. А. Ляткера, заг. ред. авт. предисл. А. П. Юшкевич, авт. послесл. В. С. Черняк. — М : Прогрес, 1985. 286 с.
    • Койре А. Напрям досліджень і проекти навчання, представлені Олександром Койре зборам професорів Колеж де Франс // Питання історії природознавства і техніки. 1992. No 4.
    • Койре А. Містики, спіритуалісти, алхіміки Німеччині XVI століття. — Долгопрудний: Алегро-Прес, 1994.
    • Койре А. Філософи і машина // Вісник РХД. 1995. № 172 (III).
    • Койре А. Філософська еволюція Мартіна Гайдеггера / пер. О. Назарової та А. Козирєва // Логос. 1999. No 10. С. 113—136.
    • Койре А. Від замкнутого світу до нескінченного всесвіту. — М: Логос, 2001.
    • Койре А. Нариси історії філософської думки. Про вплив філософських концепцій на розвиток наукових теорій / пер. з фр. Я. Ляткера. 2-е вид. — М.: Едиториал УРСС, 2003.
    • Койре А. Філософія і національна проблема в Росії початку XIX століття / пер. з фр. А. М. Руткевича. — М.: Модест Колеров, 2003.
    • Койре А. Роздуми про брехні / пер. з фр. С. С. Шолоховой під ред. А. В. Ямпільської // Щорічник феноменологічної філософії. 2013. — М.: РДГУ.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ У списках Одеського міського по військовій повинності присутності [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] прізвище всіх членів цієї родини призовного віку вказане як Койре , проте в посімейних списках одеських міщан-євреїв [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] за 1893 і 1913 роки фігурує прізвище Койра.
    2. ↑ http://www.arch.cn2sv.cnrs.fr/aoms/ead.html?id=FR_CN2SV_00009
    3. ↑ CONOR.Sl
    4. ↑ а б Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
    5. ↑ Gesnerus, Gesnerus — Schwabe AG, 1964. — Iss. 21. — ISSN 0016-9161; 2297-7953
    6. ↑ Д. Н. Дроздова «Интерпретация научной революции в работах Александра Койре» [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]: В данной работе представлена подробная предэмиграционная биография философа.
    7. ↑ Посемейные списки одесских мещан-евреев [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Юдко Меєрович Койра, дядько філософа, проживав в Одесі на вулиці Жуковського, № 4; Сура Койра (бабуся, на той час вдова) — в 1893 році проживала на вулиці Успенській, № 43; торговому дому С. Койре і С. Бармаса належав будинок № 32 на Грецькій вулиці (на розі Катерининської) [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] (також тут [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]).
    8. ↑ Посемейные списки одесских мещан-евреев [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Дід філософа Давид Айзикович Левін, проживав у будинку Зайченків на Пушкінській вулиці.
    9. ↑ The Academy Council of 6 February 1991 set up the following rules for the Koyré medal and the prize for young historians. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 8 листопада 2010.
    10. ↑ Alexandre Koyre. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 26 травня 2020.
    11. ↑ Р. Ф. Булатович. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
    12. ↑ Zentrale Datenbank der Namen der Holocaustopfer. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 травня 2020.
    13. ↑ Книжный знак как исторический документ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 жовтня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
    14. ↑ Улица Бунина. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 26 травня 2020.

    Література

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр Койре

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександр_Койре&oldid=42900768